Думками розфарбовую життя.

Кожного разу, коли хворію - задаю собі питання: Чому?

Чому я не зміг передбачити симптоми раніше, та зберегти той дорогоцінний час на свої проекти?

3 дні я розбирав це звалище думок, фіксуючи зміну емоційного та фізичного стану. Думки не давали ні спати, ані тренуватися, іноді порушували біоритми організму. А часом зовсім знесилювали. Але таким чином вдалося підтвердити гіпотезу психосоматичної причетності.
Досі я не вірив у це явище.
Зараз, я чітко розумію, що кожна хвилина нашого життя залежить тільки від світосприйняття.
І наші думки будують дійсність.

Процес демотивації прогресує що хвилини і часом потребує стороннього втручання

Ми добровільно створюємо собі обмеження

Іноді з простого робимо бар'єр, що стримує наш розвиток.

А вихід поруч. Треба лише вибрати один з двох. Головне не вагатися, адже з часом брама може зачинитися. 

Весь час треба рухатися вперед!

І не тягнути з собою сторонні думки. Беріть лише необхідне.

Але не забувайте про друзів.

Разом цікавіше.

Поправте, якщо що не так!

З освідомленням цього моменту - мої думки змінили свій відтінок. Я прагну розфарбувати своє життя.
Фото © Pavlo Vekla